Компонент догляду
Поверхнево-активні речовини (ПАР)
ПАР — чому одні очищувачі дратують, а інші ні
ПАР мають гідрофільну голову й ліпофільний хвіст, тому здатні зв'язувати жир з водою. Проблема в тому, що вони не розрізняють бруд і власні ліпіди шкіри, а найагресивніші ще й денатурують білки рогового шару. Різниця між жорстким і м'яким очищенням визначається типом заряду й розміром міцели: великі міцели гірше проникають між корнеоцитами й тому менше вимивають бар'єр.
Аніонні
Амфотерні
SLS проти SLES
Розмір міцели
Що це таке
Молекули з гідрофільною головою й ліпофільним хвостом, що емульгують жир; за зарядом — аніонні, катіонні, амфотерні, неіоногенні.
Для чого у косметиці
Шкодять двома шляхами: вимивають ліпіди й денатурують білки; розмір міцели визначає м'якість; суміші ПАР м'якші за окремі компоненти.
Переваги
- SLS — офіційний стандартний подразник — Sodium lauryl sulfate десятиліттями застосовують у дослідженнях, щоб навмисно викликати штучний дерматит і потім тестувати на ньому засоби. Тобто його дратівливість не побутова думка, а робочий метод: він одночасно вимиває ліпіди й денатурує кератин та ферменти рогового шару. Це рідкісний випадок, коли репутація інгредієнта підтверджена саме тим, як його використовує наука.
- Суміш ПАР м'якша за окремий компонент — Дрібні міцели протискаються між корнеоцитами й вимивають ліпіди, великі лишаються на поверхні. Додавання амфотерного ПАР до аніонного збільшує міцелу — тому пара «SLES + кокамідопропілбетаїн» м'якша, ніж SLES сам по собі. Це пояснює, чому довший список ПАР у складі не є ознакою гіршого засобу, а часто навпаки.
- «Без сульфатів» нічого не гарантує — Жорсткість визначається зарядом і структурою, а не наявністю слова «сульфат» у назві: sodium C14-16 olefin sulfonate формально не сульфат, але аніонний і цілком агресивний. І навпаки, SLES — сульфат, але помітно м'якший за SLS через більшу міцелу. Тому маркування «sulfate-free» є маркетинговою категорією, а не показником переносимості.